Онлайн - уроки розпочинаємо о 9 год 15 хв
1. ЯДС ПРО ( природнича галузь)
Тема: Причини виникнення веселки. Уявлення про світло та колір. Досліди та практичні роботи.
Завдання:
1. Колективне читання вірша.
У веселки аж сім кольорів –Засвітилась вона угорі,
Мов коромисло, висить ця дуга.
Насправді ж веселка - це сонячні промінчики, які заломлюються й відбиваються у краплинках дощу. І виникає вона лише тоді, коли одночасно світить сонечко і йде дощик, або після дощу, коли краплинки ніби висять у повітрі. На землі ми бачимо лише частинку веселки, але якщо на неї поглянути з гори або літака, то можна побачити й суцільне коло. Складається веселка з семи кольорів, які плавно переходять з одного в інший: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий.
Цю послідовність кольорів легко запам'ятати, якщо вивчити таку фразу, кожне слово якої розпочинається на літеру, що відповідає кольору
3. Запам’ятовування порядку кольорів у веселці.
- Давайте повторимо всі разом.
- Кожне слово цього вірша починається такою ж літерою, як і назва кольору: чапля – червоний, осінь – оранжевий, жде – жовтий, завзято – зелений, буде – блакитний, сани – синій, фарбувати – фіолетовий.
4. Послухайте пісеньку про кольори веселки.
А зараз виготовимо веселку з пластилину.
Інструктаж
до виготовлення композиції
А)Підготуйте для ліплення пластилін всіх
кольорів веселки, картон.
Б) Із пластиліну розкачайте джгутики
червоного кольору, потім — жовтогарячого, жовтого, зеленого тощо.
В) Викладіть із них веселку.
Г) Щоб зробити сонечко, розкачайте
джгутик жовтого кольору й викладіть його по колу.
Д) Зробіть промінчики.
Е) Розкачайте джгутики блакитного
кольору, зробіть із них хмаринку.
Одного літнього сонячного дня Іринка, Петрик і Тарасик відправилися на прогулянку. Вони гуляли на моріжку біля хати, поки не натрапили на дивну скриньку. Невеличка таємнича коробочка лежала у траві і дивно виблискувала від сонячних промінчиків. Петрик підняв її та уважно почав розглядати. Вона була легка, ніби пуста, але відкрити її чомусь було неможливо. Довго хлопці мудрували над нею, і ось, нарешті, вона відкрилася. Із скриньки з сильним свистом щось вилетіло. Воно почало збільшуватися в розмірах и дуже голосно говорити. Діти налякано стояли и дивилися вверх. Над ними угорі нависла велика темна хмара, з якої виглядало обличчя, яке нагадувало злу чарівницю. Вона неприємно сміялася і раділа, що нарешті вибралася з тої малої і незручної скриньки. А тепер, коли стала вільною, вона вирішила зробити для людей щось погане. Діти почули, як вона промовляла якісь незрозумілі їм слова: «Абра-кадабра-чуфики-муфики». І за мить все навколо почало втрачати колір: квіточки, зелені листочки, пташки, сонечко все це стало безбарвним. А зла чарівниця полетіла далі радіючи з того, що накоїла.
Перелякані діти побігли в хату, де розповіли про все, що сталося, бабусі. Старенька бабуся знала багато цікавого. Вона заспокоїла дітей і сказала, що зможе їм допомогти. «Аби світ знову став кольоровим і барвистим, - сказала вона, - треба відправитися в пошуки, знайти сім кольорів веселки і принести мені. Лише тоді я зможу вам допомогти».
Недовго думаючи, діти вирішили відправитись в дорогу . Вони взяли з собою сім невеличких пляшечок для фарби. Бабуся дала їм ще й чарівний клубочок, який їх мав привести назад додому.
Мандри тривали довго. Діти відправилися в дальній лісок, де росли різнокольорові квіти. Там вони довірливо розповіли квіточкам про те, що відбулось. І сталося диво. Квіточки ожили і почали говорити: «Не сумуйте, ми всі з радістю допоможемо вам». Вони підійшли до дітей і кожна поділилася своїм кольором. Кульбабка дала їм жовту фарбу, мак - червону, волошка – синю, фіалочка - фіолетову, річка - блакитну. Незабаром прискакав коник-стрибунець, який дав їм зелену фарбу. І лише тільки одна пляшечка залишалася пустою. Дітям бракувало помаранчевого кольору. Вони знову пригадали слова бабусі: «Тільки тоді все стане таким як було, коли кольорів буде сім».
Вони зажурено сиділи на лісовій галявці і радилися про те, де ж їм знайти помаранчевий колір. Їх розмову випадково підслухав зайчик, який пробігав повз них. Він зупинився і радісно сказав: «А я знаю, як вам допомогти. Швиденько ідемо зі мною!».
Недалеко, в глибині лісу, вони натрапили на яскраво – помаранчеву маленьку білочку, яка з радістю додала їм останній і такий потрібний колір.
Коли всі пляшечки були наповнені різнокольоровими фарбами, що відповідали кольорам веселки, радісні і усміхнені діти повернулися додому.
Там бабуся обережно вилила всі фарби у глиняний глечик, потім все змішала, тихенько і усміхнено прошепотіла якісь чарівні слова і хлюпнула все догори на небо.
О, диво! На небі знову з’явилася яскрава веселка! Вона стала радісно посміхатися, а все навколо стало оживати: заспівали пташки, підняли голівки квіти і все навкруги засяяло новими кольорами, але вони були ще яскравішими.
Лише тоді діти зрозуміли, що добро, дружба
і допомога один одному перемогли зло. Весь світ навколо них став дивовижним, барвистим
і засяяв яскравими кольорами веселки.
Немає коментарів:
Дописати коментар